Київський район. Заклад дошкільної освіти "Ясла-садок" № 99 ДП "ГИПРОКОКС"

   





Патріотичне виховання

    
 
Національно-патріотичне виховання
 
         
 
"Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."
                                                                                                                                                        Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
 
     Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
 
«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції»
                                                                    В.О. Сухомлинський
 
      Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
     Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
 
"Людина, яка незнає свого минулого, той незнає нічого"
 
      Без знань своїх коренів, традицій свого народу не можна виховати повноцінної людини, що любить своїх батьків, свій дім, свою країну, з повагою ставиться до інших народів.
 
      Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
 
      Поняття патріотизм - це почуття любові до Батьківщини. Поняття Батьківщина включає в себе всі умови життя: територію, клімат, природу, організацію суспільного життя, особливості мови і побуту. Становлення людини як громадянина має починатись з його малої Батьківщини рідного міста. Неможливо виростити справжнього патріота без знання історії. Любові до великого треба приймати з малого: любов до рідного міста, краю, нарешті, до великої Батьківщини.
 
      Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватись, що виховали справжнього патріота.
 
      Бути патріотом - це значить відчувати себе невід'ємною частиною Вітчизни. Це складне почуття виникає ще в дитинстві, коли закладаються основи ціннісного ставлення до навколишнього світу. Але подібно будь-якому іншому почуттю, патріотизм знаходиться самостійно і переживається індивідуально. Він безпосередньо пов'язаний з духовністю людини, його глибиною.
 
      Тому, не будучи патріотом, педагог не зможе і в дитині пробудити почуття любові до Батьківщини. Саме пробудити, а не нав'язати, так як в основі патріотизму лежить духовне самовизначення.
 
      Проводячи більшу планомірну роботу по розширенню уявлень про рідну країну, про звичаї та культуру свого народу  в нашому дошкільному закладі велике значення надається вивченню української символіки.
 
      Перш ніж дитина починає себе сприймати себе, як громадянина своєї країни, йому потрібно допомогти в усвідомленні свого власного "Я", своєї сім'ї, своїх коренів - того, що близьке, знайоме і зрозуміле. Для цього потрібно час. Тому завдання по патріотичному вихованню дітей в нашому дошкільному закладі реалізується вже в два роки.
 

 

Завдання, які ставлять перед собою педагогічний колектив є:
 
- виховання у дитини любові і прихильності до своєї сім'ї, дому, вулиці, міста;
 
- формування дбайливого ставлення до природи і всього живого;
 
- виховання поваги до праці;
 
- розвиток інтересу до українських традицій та ремесла;
 
- формування елементарних знань про права людини;
 
- розширення уявлень дітей про міста, знайомство дітей з символами держави;
 
- формування толерантності та поваги до інших народів, їх традицій;
 
- розвиток почуття відповідальності і гордості за досягнення країни.
 
     Дані завдання вирішуються у всіх видах дитячої діяльності: у праці, в побуті та повсякденному житті. Таким чином, патріотичне виховання включає в себе вирішення завдань не тільки морального, але й духовного, трудового, розумового,естетичного, а також фізичного виховання.
 
      До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (Масляна, Родинне свято тощо).
 
       Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
 
      Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.
 
 
Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.